Володимир Притула, Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода. http://www.rferl.org

Симферополь, 01 грудня 2000.

Приморською чи Чорноморською Вірменією називають південно-східний Крим у вірменських літописах середніх віків. Вже майже тисячу років на Кримському півострові мешкає велика вірменська громада. А монастир Сурб-Хач став справжнім символом кримських вірмен.

Сурб-Хач – Святий Хрест у перекладі з давньовірменської мови. Цей монастирський комплекс Вірменської Апостольської Церкви загубився у лісистих горах на південний захід від міста Старий Крим. Дата його заснування точно не відома, але фахівці відносять її до 12-13-го століть, коли вірмени втікали із Закавказзя і значна частина з них розселилася в Криму, переважно, в південно-східній його частині. За легендою, назва монастиря пов’язана з хачкаром – кам’яним хрестом, вивезеним до Криму з Вірменії в ті часи після захоплення древньої вірменської столиці Ані турками-сельджуками.

Усі дослідники відзначають значимість духовної ролі цього монастиря для кримських вірмен. Він був одним із найвідоміших центрів паломництва, тут розміщувалася духовна семінарія, існувала багата бібліотека. Послушники не тільки писали літописи, але переписували старовинні книги, оздоблювали їх чудовими мініатюрами.

У всі часи Сурб-Хаб окрім того, що виконував духовну і культурну роль, був й оборонною спорудою з військовими функціями. Високі глухі стіни, вузькі вікна, бійниці, потужна система засувів, існування таємного виходу – все це робило монастир здатним вистояти довгу облогу. Але обезлюдів він, причому за свою історію двічі, не від навал іновірців. Спершу – після того, як у 18 столітті російська імператриця Катерина Вторая переселила усіх кримських християн до Північного Приазов’я, і вдруге – у 1926 році, коли монастир закрили комуністи, зробивши в його будівлях піонерський табір, а згодом – звичайний склад.

Архітектурний ансамбль Сурб-Хач являє собою комплекс споруд – храм з притвором, де поховані мощі місцевих святих, братський корпус і трапезна. Сама церква – це типовий зразок вірменської культової архітектури середньовіччя – триступінчата споруда, що всередині повторює форму хреста, над центром якого височіє баня. Під час богослужіння на вівтар могли підніматися лише священики, які безпосередньо правили службу. На другому ступені перебували інші священнослужителі, на третьому – особи християнського віросповідання. Представники інших релігій могли заходити лише до притвору.

З 1992 року вірменська громада Криму розпочала відновлювали Сурб-Хач. У реставраційних роботах беруть участь фахівці з Вірменії. Зараз монастирський комплекс знову стає центром паломництва і зустрічей місцевих вірменських громад. Тут проходять загальнокримські святкування релігійних і народних свят кримських вірмен. Сурб-Хач відроджується і стає справжнім символом духовного відродження вірменського населення України.