 |
 |  |
||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||
|
| Знайомство з печерою в фотографiях.
Серед карстових печер України особливе місце займає Атлантида. Вона розташована у схилі живописної долини річки Збруч біля села Завалля Каменець-Подільського району Хмельницької області. Легенда розповідає, що в верхній частині схилу, над печерою, колись стояла невелика церква. Одного дня вона "завалилася" під землю в карстове провалля, після чого село і було назване Заваллям. Про печеру тоді ще не знали, але люди розуміли, що подібні явища пов'язані з пустотами під землею. В 50-х роках у схилі долини був відкритий кар'єр по добуванню гіпсу. Довго він не проіснував, так як в вісімнадцятиметровому пласті гіпсу виявилось багато великих та малих пустот. В стіні кар'єру лишалось декілька печерних отворів, які довгий час не привертали нічиєї уваги. В 1968 р. юні київські спелеологи обстежили ці отвори. За одним із них була невелика печера, яка закінчувалася замитими глиною ходами. Щоб розкопати хід, який здався спелеологам перспективним, потрібно було декілька експедицій. І нарешті літом 1969р багатометровий розкоп вивів до зали, з якої починалась велика печерна система. Вже перше поверхневе обстеження показало її незвичайність. Чіткі скульптурні форми ходів та залів, які розташовані трьома ярусами, велика кількість чудових гіпсових кристалів разноманітних форм і кольорів - ці та інші особливості ставлять цей своєрідний палац в ряд найбільш оригінальних гіпсових печер України. Назва "Атлантида", яка викликає асоціації з таємничістю та красою, народилась швидко. А ось і точні виміри печери: загальна довжина - 2525 м, площа - 4440 м2, об'єм - 11360 м3. Будова її досить складна. Основу просторової структури складають широкі та високі галереї нижнього ярусу - так звані магістралі, утворені потужніми локалізованними підземними потоками. На цьому ж рівні, в нижній частині гіпсового пласту, розташовані більш низькі ходи, названі "підвалами". Вони відходять від магістралей в сторони, та утворюють місцями невеликі лабіринти. На перетині магістралей між собою та з ходами другого ярусу розташовані великі зали, такі як "Динамо", "Покорителей", "Киевских спелеологов". Їх площа досягає 400 м2, висота - 12 м. Ходи другого ярусу печери розташовані на 8-9 м вище. Вони значно вужче магістралей (1-1,5 м), але високі та чітко відображають системи тектонічних тріщин, по яких розроблялись. Ці ходи починаються частіше від магістралей в обидві сторони, закінчуючись сліпими тупиками. На деяких участках ходи другого яруса утворюють лабіринтові сітки між магістральними галереями. По ним можна перейти з однієї магістралі в іншу, за що цей ярус отримав назву перехідного. Третій ярус печери залягає ще на 3 м вище, майже під самим дахом гіпсового пласту. Він представлений тільки двома невеликими ходами. Морфологія ходів, галерей та залів "Атлантиди" мало порушена процесами руйнування та має чіткий скульптурний вигляд. Аналіз просторової структури печерної системи та її морфологічного вигляду дозволяє відновити важливі особливості руху підземних вод в геологічному минулому, розібратися в походженні печери та в історії її розвитку. Дуже цікаві і вторинні відклади в печері. Вони представлені різними генетичними типами. Гравітаційні відклади пов'язані з обвалами породи в стелі порожнини (частковим обвалом) та з провалами (повним обвалом перекриття печери). Обвально-гравітаційні відклади представлені уламками та глибами гипсу на ПОЛУ печери, а провально-гравітаційні - великими провальними тілами, які складаються з глиб і глинистих утворень, які залягають над гіпсами. Такі провальні тіла розділяють печерну систему на окремі фрагменти. Водно-механічні осади утворюються при відкладанні механічних часток, які приносить вода. Рихлий заповнювач потужністю 2-5 м залягає в ходах, галереях і залах магістрального яруса. Шурфовка заповнювача показала, що будова його розрізу досить складна. Шари глини, алевриту, піску і гальки, які чередуються, відображають зміни гідрогеологічних умов в масиві за останні 700-800 тисяч років. Так, наприклад, вивчення розмірів часток в осадах дозволяє реконструювати швидкості та розхід потоків, які діяли в печері в період накопичення шару. Вивчення ж мінерального складу зерен дає можливість прослідкувати шляхи їх переносу, виявити області живлення і т.д. Хемогенними називають відклади, які утворились хімічним шляхом, при випаданні осаду з розчину. Ці відклади є найбільш видовищними і еффектними в печері "Атлантида". Величезна різноманітність гіпсових кристалів, які виросли на стінах і стелях печери в умовах озер, перенасичених сульфатом кальцію, робить печеру унікальним мінералогічним музеем. Від тоненьких голочок, утворюючих мініатюрні, але густі зарості, до величезних, в 1,5 м довжиною, кристаличних агрегатів - такий діапазон розмірів гіпсових кристалів в цій печері. Богатство мінералогічних форм та кольорів кристалічних утворень здатне вразити будь-кого. Емоції та ассоціації, які виникають при виді цих чудових витворів природи, в певній мірі передають назви, дані першовідкривачами гротам і залам,- Ніжність, Квітів, Золотої осені, Червоних маків, Снігової королеви, Храм Богів... Детальні карстолого-спелеологічні дослідження, проведені в печері "Атлантида" Інститутом геологічних наук АН УРСР і його дослідним підприємством, дали багато цінної наукової інформації про закономірності розвитку печер, про історію геолого-геоморфологічного утворення території. Історія розвитку самої печерної системи служить основою для вивчення величезних гіпсових печер Придністров'я. Формування печери "Атлантида" почалося ще в кінці неогенового періоду в умовах, коли нинішня глибока долина річки Збруч ще не існувала, а долина Дністра знаходилась в початковому стані у вигляді широкої рівнини. По тріщинам в гіпсовому пласті рухались напорні води, розчиняюча діяльність яких перетворювала тріщини у великі карстові канали. Врізання долини Дністра та його лівих притоків (у тому числі й Збруча) привело до вскривання гіпсового пласту та печерної системи, основні риси якої вже були сформовані. Цей етап дії вільних водних потоків супроводжувався накопиченням пласту рихлого заповнювача та початком обвало- та провалоутворення. В умовах слабопроточних підземних озер виростали гіпсові кристали. Подальше заглиблення річкових долин потягнуло за собою повне осушення печери, і вже на протязі довгого часу вона існує в умовах, подібних до сучасних. Таким чином печера "Атлантида" є комплексною геологічною пам'яткою природи, яка має велику наукову та естетичну цінність. Формування печери "Атлантида" почалося ще в кінці неогенового періоду в умовах, коли нинішня глибока долина річки Збруч ще не існувала, а долина Дністра знаходилась в початковому стані у вигляді широкої рівнини. По тріщинам в гіпсовому пласті рухались напорні води, розчиняюча діяльність яких перетворювала тріщини у великі карстові канали. Врізання долини Дністра та його лівих притоків (у тому числі й Збруча) привело до вскривання гіпсового пласту та печерної системи, основні риси якої вже були сформовані. Цей етап дії вільних водних потоків супроводжувався накопиченням пласту рихлого заповнювача та початком обвало- та провалоутворення. В умовах слабопроточних підземних озер виростали гіпсові кристали. Подальше заглиблення річкових долин потягнуло за собою повне осушення печери, і вже на протязі довгого часу вона існує в умовах, подібних до сучасних. Таким чином печера "Атлантида" є комплексною геологічною пам'яткою природи, яка має велику наукову та естетичну цінність. Опис печери "Атлантида" - з сайту тернопільских спелеологів www.bit.te.ua/rus/Speleo/ (автор Олена А. Малик) |
||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||
© т/к Крокус 2003 Последнее обновление 20.06.2003 |
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)
)