Прийнято постановою
Президії Федерації
спортивного туризму України
8 грудня 2001 р.



МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ КАТЕГОРІЙ СКЛАДНОСТІ ТУРИСТСЬКИХ СПОРТИВНИХ МАРШРУТІВ



Оцінка категорій складності туристських спортивних маршрутів здійснюється шляхом порівняння їх з маршрутами Переліку класифікованих туристських маршрутів України, іншими переліками, що визнані Федерацією спортивного туризму України або за відповідною методикою визначення категорій складності маршрутів походів за видами туризму та із дотриманням вимог Порядку класифікації маршрутів туристських спортивних походів.


1.Методика визначення категорій складності пішохідного маршруту.


Ця Методика визначення категорій складності пішохідних маршрутів (далі - Методика) призначена для оцінки категорії складності пішохідних маршрутів, нитка яких відрізняється від наведених в "Переліку класифікованих туристських спортивних маршрутів України" (далі - Переліку) та в інших переліках, визнаних Федерацією спортивного туризму України, або маршрутів, що здійснюються вперше.

Методика може застосовуватись при підготовці групи до походу і виборі маршруту, який відрізняється від наведених в Переліку, при випуску МКК групи на маршрут, при підготовці звіту про пройдений маршрут і його заліку, при уточненні Переліку, суддівстві чемпіонатів зі спортивного туризму у частині туристських спортивних походів.

Методика полягає у бальній оцінці складності маршруту за сукупністю таких характеристик: протяжність (L), тривалість (t), локальні перешкоди (ЛП), протяжні перешкоди (ПП), району походу, автономність походу, перепад висот.

Вимоги і обмеження до маршрутів різних категорій складності наведені в табл. 1-5, а технологія категорування - у таблиці 6.

Оцінка категорії складності маршруту виконується у такій послідовності:

1.Відповідно до протяжності (L) і тривалості (t) маршруту, який категорується, за табл. 1 (розділи 1 і 2) визначається орієнтовно його категорія складності.

2.Складається перелік усіх локальних перешкод, які долаються під час проходження маршруту, і за допомогою таблиці 2 визначається максимальна кількість балів, які набрав би маршрут, якби всі локальні перешкоди зараховувались. Бали за перешкоди, які не приведені у таблиці 2 (наприклад, за перевал ЗА к.тр.), визначаються так само, як і за перешкоди максимальної категорії трудності даного виду. Сума балів, отримана за всі локальні перешкоди, не повинна перевищувати максимально допустиме значення (ЛПmax), відповідної орієнтовно обраної категорії складності маршруту. Якщо отримана сума балів перевищує ЛПmax, то необхідно скоротити кількість локальних перешкод і, якщо необхідно, уточнити нитку маршруту. Значення ЛПmax визначені виходячи з міркувань безпеки проходження маршруту і зазначені у табл. 1 (розділ 3).

3. За табл. 2 і 3 підраховується окремо сума балів, набраних у кожному виді локальних і протяжних перешкод. У таблицях наведені орієнтовні параметри (межі) перешкод, тому при визначенні категорій трудності окремих реальних перешкод допускаються незначні відхилення від зазначених вимог при умові, що об'єм технічної роботи, необхідний для подолання перешкод, залишається попереднім. Довжина протяжної перешкоди відповідного виду і категорії трудності визначається сумою довжин аналогічних перешкод на всьому маршруті.

При визначенні балів за ЛП і ПП потрібно дотримуватись таких вимог:

3.1.Зараховується тільки та кількість (або довжина) і тільки ті види перешкод, які зазначені в табл. 2 і 3, у відповідності з орієнтовно обраною категорією складності маршруту;

3.2.Якщо до маршруту, категорія складності якого встановлюється, включені перешкоди, характерні для маршрутів більш високих категорій складності (в тому числі і наведені в табл. 2 і 3, наприклад, перевали 3А к.т., річки IV к.с. і ін.), то залік балів за них проводиться як за перешкоди маршруту, категорія складності якого обрана орієнтовно. При цьому загальна кількість (довжина) перешкод, які зараховуються, має відповідати вимогам п.3.1 цієї методики;

3.3. На одній і тій же ділянці маршруту зараховуються як локальні, так і протяжні перешкоди, незалежно від їх взаємного розташування;

3.4.При зменшенні кількості локальних або довжини протяжних перешкод відповідної категорії трудності пропорційно зменшується і кількість отриманих за них балів;

3.5.При наявності в походах IV-VІ к.с. водних ділянок І або II к.с. бали за них заліковуються як для походів II, ІІІ або IV к.с.;

3.6.Категорія трудності зв'язки перевалів або перевала з одностороннім проходженням оцінюється за сукупністю ділянок підйому і спуску, при цьому ділянка траверсу (якщо він є) оцінюється окремо;

3.7.Якщо траверс хребта або проходження зв'язки перевалів включає сходження на вершину, то при визначенні категорії маршруту заліковується одна з двох локальних перешкод (наприклад, у випадку траверсу гребеня заліковується за вибором або вершина, або траверс);

3.8. Якщо кількість (довжина) перешкод, відповідає не даній категорії складності маршруту, а перебільшує значення, наведені в таб. 2 і 3, то "зайва" кількість (довжина) перешкод може заліковуватись як простіші перешкоди даного виду. При цьому повинні задовольнятися п.п. 3.1. та 3.2. цієї методики. Ця вимога поширюється і на перешкоди, що визначають вищі категорії складності маршруту або не характерні для пішохідного туризму.

4.Підбивається сума загальної кількості балів, які зараховуються за всі види локальних (протяжних) перешкод. Загальна сума не повинна перебільшувати значення, наведенені в табл. 1 (розділи 4 і 5).

5.За табл. 4 і 5 визначається кількість балів, які маршрут отримує за рахунок району проведення походу і автономності. Якщо в табл. 4 потрібний район не вказаний, то його географічний показник (Г) відповідає найближчому за розташуванням до нього району з наведених в таблиці з аналогічними природними умовами.

6.Використовуючи висотний графік маршруту, за формулою (1) визначається коефіцієнт перепаду висот (К):

К=1+ОН/12,            Формула 1.

де ОН - сумарний перепад висот (включаючи підйоми і спуски) на активній частині маршруту (у кілометрах).

7.За формулою (2) на основі отриманих оцінок параметрів маршруту, який категорується, підраховується загальна кількість балів (КС):

КС = ЛП + ПП + (Г*А*К).            Формула 2.

де ЛП і ПП - бали за локальні і протяжні перешкоди, Г - географічний показник району подорожі, А - коефіцієнт автономності.

8.Відповідно до тривалості (t), протяжності (L) і кількості балів, які набрав маршрут (КС), за таблицею 1 (розділи 1, 2 і 9) визначається його остаточна категорія складності. У випадку, якщо вона не співпадає з її орієнтовною оцінкою, категорія уточнюється.

Маршрут, який не відповідає вимогам розділів 1, 2 і 9 таблиці 1, класифікується як маршрут більш низької категорії складності з елементами маршруту вищих категорій складності, якщо вони є. У цьому випадку у відповідності з п.2 цієї методики повторно уточнюється максимально допустима кількість локальних перешкод на маршруті.

Якщо кількість балів, які набрав маршрут, відповідає більш високій категорії складності, то МКК у порядку виключення може надати цю категорію маршруту, якщо його протяжність складає не менше 75% від нормативу для даної категорії складності.

9.При проходженні категорійних перевалів і водних ділянок маршруту до учасників і керівника групи висуваються вимоги відповідно до "Правил проведення змагань туристських спортивних походів".

Примітка:

1.У довідці про пройдений маршрут у розділі "Особливі відмітки МКК" зазначаються максимальні категорії трудності і види локальних і протяжних перешкод, які є на маршруті (наприклад, перевал - 2А, переправа - ЗА, вершина - 1А, рослинність - 1Б, снігова ділянка - 1Б, льодова ділянка - 1А). Наявність в довідці інформації про максимальні категорії трудності перешкод дозволяє в подальшому МКК оперативно оцінити особливості пройденого маршруту і рівень туристського досвіду, набутого учасниками.

2.Для походів ІІІ к.с. по Україні, у разі недостатньої кількості локальних (ЛП) або протяжних (ПП) перешкод відповідно до таблиці 1 п.п.4,5 може бути проведена їх заміна іншими ЛП або ПП. При цьому категорія їх трудності повинні бути не менше 1А, а загальна залікова кількість балів не більше 5.

З.У випадку, коли кількість перевалів перевищує значення, наведені у табл.2, то понаднормативна ("зайва") кількість перешкод може заліковуватися зі своїми оцінками замість перешкод відповідної категорії трудності у розділі "Вершина". Наприклад: перевал 2А к.тр. може зараховуватися у поході V к.с. замість вершини 2А к.тр. з оцінкою 8 балів; ще один "зайвий" перевал 2А може зараховуватися як перевал 1Б з оцінкою 6 балів замість вершини 1Б.

Таблиця 1

Показники маршруту

Категорія складності маршруту

І

II

III

IV

V

VI

1. Тривалість маршруту (t), днів (не менше)

6

8

10

13

16

20

2. Протяжність маршруту (L) км (не менше)

130

160

190

220

250

300

3. Максимально допустима кількість балів за локальні перешкоди (ЛПmax)

20

ЗО

50

75

110

150

4. Бали за локальні перешкоди (ЛП), які йдуть у залік (не більше)

2

6

20

35

55

75

5. Бали за протяжні перешкоди (ПП), які йдуть у залік (не більше)

10

20

40

60

80

110

6. Географічний показник (Г)

Визначається за таблицею 4

7. Автономність

Визначається за таблицею 5

8. Коефіцієнт перепаду висот (К)

Визначається за формулою (1)

9. Загальна кількість балів, набраних маршрутом, який категорується

12-25

26-59

60-94

95-134

135-184

185 і більше



Таблиця 2

Бали за локальні перешкоди (ЛП)

Категорія трудності перешкоди

Характеристика перешкоди

Число перешкод/кількість балів за них за категоріями складності маршруту

І

II

III

IV

V

VI

1.Переправа

Н/К (найпростіша)

Переправи через річки з невеликою швидкістю течії (не більше 0,5 м/с); глибина 0,5-0,6 м; переходи по колоді або вбрід при ширині потоку менше 5 м.

4/2

4/2

4/2

4/2

4/2

4/2

1А (проста)

Переправи через річки шириною 6-20м; течія середня (біля 1,5 м/с); глибина до 0,8 м. Організація переправи вимагає зусиль не менше 3-4 чоловік.

 

3/3

3/3

3/3

3/3

3/3

1Б (середня)

Переправа через річки шириною більше 20 м; швидкість течії вище середньої (до 2 м/с); глибина більше 0,8 м. Необхідне маневрування групи відносно основного напряму при броді. Необхідна робота всієї групи; частина групи страхує.

   

2/6

2/6

2/6

2/6

2А (складна)

Ширина річки ЗО м; швидкість течії біля 3 м/с; глибина 0,8 м. Для переправи необхідне навішування перил. Працює вся група, частина якої - страхує.

     

1/6

1/6

1/6

2Б (навісна)

Ширина річки ЗО м; швидкість течії 3 м/с і більше; глибина 1,2 м і більше. Переправа вбрід неможлива. Необхідна навісна переправа; переправа першого учасника з застосуванням плавзасобів (салик, катамаран, надувне судно) або уплав зі страховкою.

       

1/10

2/20

Максимальна сума балів за перешкоди всіх категорій, які зараховуються

2

5

11

17

27

37

2.Перевал

Н/К

Не менше 100 м перевального зльоту, рух ускладнений осипами, рослинністю, легкими скелями, які не вимагають колективної страховки

1/2

1/2

1/2

1/2

1/2

1/2

За чинною методикою оцінки

 

1/4

1/4

1/4

1/4

1/4

За чинною методикою оцінки

   

1/6

1/6

1/6

1/6

За чинною методикою оцінки

     

1/8

1/8

1/8

За чинною методикою оцінки

       

1/11

2/22

Максимальна сума балів за перешкоди

2

6

12

20

31

42

3.Вершина

Н/К

Не менше 300 м перепаду висот, рух ускладнений обсипами, рослинністю, легкими скелями

 

1/4

1/4

1/4

1/4

1/4

За чинною класифікацією

   

1/5

1/5

1/5

1/5

За чинною класифікацією

     

1/7

1/7

1/7

За чинною класифікацією

       

1/9

2/18

Максимальна сума балів за перешкоди

0

4

9

16

25

34

4.Траверс гребеня

Н/К

Лісистий, осипний, сніговий. Схил вздовж геребеня 15-20°, довжина траверсу не менше 3 км.

 

1/4

1/4

1/4

1/4

1/4

Трав'яний, осипний, сніговий, ділянки легких скель, індивідуальна страховка, схил вздовж гребеня 20-25°, довжина не менше 2 км.

   

1/5

1/5

1/5

1/5

Осипні, снігові, льодові ділянки скель, необхідна колективна страховка. Схил вздовж гребеня 25-30°, довжина не менше 1 км.

     

1/7

1/7

1/7

Складні скелі, ділянки льоду; страховка колективна. Схил 35°, довжина не менше 500 м

       

1/9

2/18

Максимальна сума балів за перешкоди

0

4

9

16

25

34

5.Каньйон

Н/К (найпростіший)

Рух по піску, гальці, траві, камінню і осипам бех страховки, довжина шляху в каньйоні (або вздовж притиску) не менше 200 м

3/2

3/2

3/2

3/2

3/2

3/2

1А (простий)

Рух без страховки, довжина шляху в каньйоні (або вздовж притиску) не менше 200 м

 

2/2

2/2

2/2

2/2

2/2

(середній)

Рух вздовж каньйону не менше 200м; застосування страховки не менше ніж на 25% довжини ділянки

   

2/6

2/6

2/6

2/6

2А (складний)

Рух вздовж каньйону не менше 200м; застосування страховки не менше ніж на 50% довжини ділянки

     

2/10

2/10

2/10

2Б (дуже складний)

Рух вздовж каньйону не менше 200м; навішування перил і застосування страховки не менше ніж на 75% довжини ділянки

       

1/8

1/8

Максимальна сума балів за перешкоди

2

4

10

20

28

36


Таблиця З

Бали за протяжні перешкоди (ПП)

Категорія трудності перешкоди

Характеристика перешкоди

Довжина перешкоди (км)/бали за неї за категоріями складності маршруту

І

II

ІII

IV

V

VI

1.Рослинний покрив

Н/К (ліс легкопрохідний)

Ліс можна пройти стежками або без них

5/10

50/10

50/10

25/10

0

0

1А (ліс середн. прохідн.)

Наявність підліску і ділянок, які густо заросли

 

12/5

15/6

20/8

25/10

12/5

1Б (високо-трав'я)

Сховані у траві нерівності схилу, поглиблення, каміння, кругизна схилу не менше 20°

 

12/5

15/6

20/8

25/10

12/5

2А (ліс складн. прохідн.)

Багато ділянок завалів, буреломів, глибокі мохи і т.п.

   

10/6

15/9

20/12

25/15

2Б (стелюх, гарі)

Кедровий, березовий стелюх, бамбук, гарі

     

5/14

10/28

20/56

Максимальна сума балів за перешкоди всіх категорій, які зараховуються

10

20

28

44

60

81

2.Болота

Н/К (легкопрохідні)

В'язкі заболочені ділянки глибиною 0,2-0,4 м; необхідна інди-відуальна страховка

20/10

40/20

40/20

20/10

14/7

10/5

1А (купинне)

Купини,оточені водою; необхідна індивідуальна страховка

   

10/12

15/18

20/24

25/30

1Б (багно, мари)

Індивідуальна і колективна страховки, спорудження мостів із жердин, встановлення перил

     

2/20

3/30

5/50

Максимальна сума балів за перешкоди

10

20

32

48

61

85

3.Осипи, морени

Н/К (мілка, полога)

Каміння невелике, крутизна схилу 15-20°

14/7

20/10

20/10

10/5

6/3

0

1А (середня, полога)

Каміння "живе" розміром до 1 м, крутизна схилу до 25°, індивідуальна страховка

2/3

4/6

6/9

10/15

10/15

10/15

1Б(мілка, крута)

Осипи "живі", крутизна 30-40°

 

2/4

3/6

5/10

7/14

10/20

2А (середня, крута)

Каміння "живе" розміром до 1 м, крутизна схилу 30-35°

   

1/5

2/10

3/15

4/20

2Б (велика)

Каміння "живе" розміром 1 м і більше, необхідна страховка

     

1/7

2/14

3/28

Максимальна сума балів за перешкоди

10

20

30

47

61

83

4.Піски

Н/К (грядові)

Окремі гряди і ямки (лунки) у піску

20/10

40/20

40/20

10/5

6/3

0

1А (суцільні)

Суцільні ділянки рівних пісків

   

10/15

30/30

60/45

100/6

1Б (дюни)

Суцільні піски з дюнами, грядами, барханами

     

20/15

40/30

60/45

Максимальна сума балів за перешкоди

10

20

35

50

78

105

5.Снігова ділянка

Н/К (неглиб. покрив)

Сніговий покрив глибиною 10-25 см

20/10

30/15

40/20

40/20

20/10

0

1А (середній покрив)

Набряклий або нещільний сніговий покрив глибиною 0,5-0,6 м і більше

 

2/4

6/12

10/20

20/40

30/60

1Б (глибокий покрив)

Набряклий або нещільний сніговий покрив глибиною 0,7-1 м і більше

     

1/4

3/12

6/24

Максимальна сума балів за перешкоди

10

19

32

44

62

84

6.Льодова ділянка

Н/К (фірновий сніг)

Лід, покритий сипучим кристалічним снігом глибиною 10-15 см

13/10

20/16

30/24

30/24

30/24

30/24

1А (фірновий лід)

Лід з шорсткою поверхнею

 

7/4

14/8

20/12

30/18

40/24

1Б (глетчерний лід)

Лід з рівною поверхн.

     

5/10

10/20

15/30

Максимальна сума балів за перешкоди

10

20

32

46

62

78

7.Водна ділянка

Маршрут І к.с.

За чинною класифікацією

 

70/20

100/ 30

     

Маршрут ІІ к.с.

За чинною класифікацією

     

100/ 45

   

Маршрут III к.с.

За чинною класифікацією

       

100/ 60

150/9

Максимальна сума балів за перешкоди

0

20

30

45

60

90



Таблиця 4

Географічний показник туристських районів для пішохідного туризму (Г)

Туристський район

Показник (бали)

Середня рівнинна частина європейської території Російської Федерації

0-2

Карпати, Крим

2

Карелія, Волгоградська область, Кавказ, Вірменія

3

Середній і Південний Урал, Тянь-Шань

4

Алтай, Кузнецький Алатау

6

Західно-Сибірська низовина

7

Архангельська область, Республіка Комі

7-10

Паміро-Алай, Західний та Східний Саян

8

Північний Урал, Примор'я

9

Кольський півострів, Памір

10

Хабаровський край

11

Полярний Урал, Прибайкалля, Забайкалля, Кодар, Удокан, Сахалінська область

12

Пустельні і напівпустельні райони Середньої Азії

13

Становий хребет і Алданське нагір'я

14

Камчатка і Курильські острови

15

Плато Путорана

16

Магаданська область, Чукотка

18

Верхоянський хребет, хр.Черського і Сунгар-Хаята, Корякське нагір'я

19

Таймир (г.Бирранга), о.Врангеля

24

Північна Земля і Земля Франца Йосифа

30


Таблиця 5

Показник автономності маршруту (А)

Рівень автономності маршруту

Коефіцієнт автономності

Маршрут пройдений групою при повній автономності

1

Маршрут пройдений групою за допомогою транспортних засобів для організації заброски (проміжних баз)

0,7

Маршрут проходить через один населений пункт

0,5

Маршрут проходить через два і більше населених пунктів

0.2



Таблиця 6.

Технологія визначення категорій складності пішохідного маршруту


Вибір маршруту

Визначення L та t маршруту

Визначення орієнтовної категорії складності (~к.с.)

Lн, tн (вимога табл.1, р.р.1,2)

Складання загального переліку ЛП та ПП

Оцінка кількості балів за усі ЛП, при цьому ЛТ<ЛПmах

ЛПmах (вимога табл.1, р.З)

Коригування маршруту у випадку ЛТ<ЛПmах

 

Визн. залікових балів за кожним видом ЛП (вимога табл.2)

 

Визн. залікових балів за кожним видом ПП (вимога табл.3)

 

Визн. залікових балів за усі види ЛП, що йдуть до заліку

 

Визн. залікових балів за усі види ПП, що йдуть до заліку

 

Накладання на ЛП обмежень табл. 1 р. 4 (вимога табл. 1 р.4)

 

Накладання на ЛП обмежень табл. 1 р. 5 (вимога табл 1 р.5)

 

Визначення коефіцієнту перепаду висот за формулою (1) "к"

Визначення коефіцієнту автономності "А" маршруту за таблицею 5

Визн. географічного показника маршруту "Г" за табл. 4

Визначення "КС" за формулою (2)

Визначення остаточної КС маршруту (вимоги табл.1 р.р.1,2,9)

Оцінка належності маршруту до певного виду туризму



2. Методика визначення категорій складності лижних маршрутів


Методика визначення категорій складності лижних маршрутів (далі - Методика) призначена для оцінки категорії складності лижних маршрутів і може застосовуватися під час підготовки до походу, випуску групи маршрутно-кваліфікаційною комісією на маршрут, підготовки звіту про здійснений похід і його заліку, при уточненні Переліку класифікованих туристських спортивних маршрутів України", суддівстві чемпіонатів з туризму і т.ін. Поширюється на лижні маршрути, які проводяться тільки на території материків і островів.

Суть методики залягає в оцінці категорії складності маршруту адекватній величині, яка називається еквівалентною протяжністю (ЕП) і визначається за сукупністю трьох параметрів:

• протяжності маршрута - П (км);

• загального перепаду висот - В (км);

• роботи (Р), витраченої на подолання категорованих перешкод (КП) і оціненої у балах, пропорційних кілометражу (1 бал = 1 км).

Об'єднаємо параметри В і Р в один і назвемо його умовно "технічною сумою" (ТС). Відповідно ТС = В + Р це величина, яка відповідає шляху, який можна було б пройти, використавши на лінійне пересування роботу, фактично витрачену під час походу на подолання перепадів висот і категорованих перешкод.

Величина еквівалентної протяжності (ЕП) конкретного маршруту визначається за формулою:

ЕП=П+5 ТС=П+5 * (В+Р)          (1)

При цьому необхідно враховувати вимоги і обмеження до маршрутів різних категорій складності, які наведені в табл. 1 і 2. Оцінка категорії складності маршрута виконується у такій послідовності:

1. Визначається протяжність маршруту П за картою. Для сильно розчленованої місцевості отриманий результат помножується на коефіцієнт 1,2.

2. У відповідності до величин протяжності (П) і тривалості (t) маршруту, який категорується (див. пп. 1 і 2 табл. 1) орієнтовно визначається його категорія складності.

3. Використовуючи висотний графік маршруту, визначається сумарний перепад висот (В) на маршруті, який включає підйоми і спуски, при цьому перепади висот менше 100 м не враховуються.

4. Складається перелік всіх категорованих перешкод, які долаються на маршруті, і перевіряється відповідність їх кількості до трудності заявленого маршруту (див. п.п.3 і 4 табл. 1). Ці обмеження введені з метою безпеки.

5. За допомогою табл. 2 визначається кількість балів за здійснену роботу (Р) щодо подолання залікових КП на маршруті. При цьому необхідно дотримуватись таких вимог:

5.1. Заліковуються тільки та кількість і ті види перешкод, які наведені в таблиці 1 і 2, у відповідності з певною орієнтовною категорією складності маршруту (див. п.2).

5.2. Категорія трудності зв'язки перевалів або перевалу з проходженням в один бік оцінюється за сукупністю ділянок підйому і спуску. При цьому ділянка траверсу оцінюється окремо.

5.3. Якщо траверс хребта або проходження зв'язки перевалів включає сходження на вершину, то при категоруванні маршруту заліковується одна з двох перешкод;

5.4.Якщо було здійснено першопроходження КП, то за кожне таке першопроходження додається преміальний бал.

5.5.Підраховується сумарна величина роботи (Р), витраченої на подолання залікових КП.

6. Підраховується величина "технічної суми": ТС = В + Р, яка зрівнюється з мінімальним значенням ТС (п.5 табл.1) для заявленої категорії складності маршруту.

7.Визначасться величина еквівалентної протяжності маршруту (за формулою 1). У цій формулі емпіричний коефіцієнт <5> компенсує втрату 5 км лінійного пересування при подоланні кожного кілометра перепаду висот (уверх чи вниз) або проходження різних КП. Наприклад: за табл.2 перешкода, яка має трудність 2А, оцінюється у 3 бали, відповідно проходження цього КП становить: 5*3= 15 км лінійного пересування.

8. Порівнюється отримана величина еквівалентної протяжності маршруту і ЕПmin, яка відповідає заявленій категорії складності (п.6 табл.1) і визначається його фактична категорія складності. При цьому можуть виникати такі ситуації:

8.1.Отримані значення параметрів маршруту відповідають вимогам, які висуваються, і маршруту присвоюється відповідна категорія складності.

8.2.Параметр ТС набрав меншу кількість балів, ніж це вимагається для орієнтовно обраної категорії складності маршруту. У цьому випадку маршруту присвоюється категорія, яка відповідає балам набраної ТС.

8.3.Маршрут не задовольняє одночасно вимогам пп.1, 2, 3 і 6 (табл.1). У цьому випадку він класифікується як маршрут більш низької категорії складності з елементами маршруту більш високої складності, якщо вони є.

8.4.Бали, отримані за параметр ТС, опинилися у діапазоні значень, які відповідають більш високій категорії складності, а протяжність активної частини (П) відповідає вимогам П > 0,75 * Пн, де Пн - нормативна протяжність маршруту наступної, більш високої категорії складності, яка відповідає балам, отриманим за параметр маршруту ТС. У цьому випадку МКК може присвоїти маршруту більш високу категорію складності як виключення.

Додатково необхідно дотримуватись таких умов:

8.5.При збільшенні тривалості походу (t) вище мінімальної, відповідне значення ЕПmin має бути збільшеним при заявці маршруту на величину, яка дорівнює добутку "зайвих" ходових днів на середню протяжність денного переходу. При цьому беруться такі величини середньої протяжності денного переходу для походів різної категорії складності:

І-ІІІ к.с. - 20 км;

IV к.с. - 17км;

V к.с. -16 км;

VI к.с. - 15 км; (при ТС>0).

8.6. Для походів, які проводяться у міжсезоння і учбово-тренувальних походів значення ЕПmin може знижуватись до 25% при збереженні величини ТС.

8.7.При проведенні походів в конкретних районах їх категорія складності не повинна перевищувати максимально можливу категорію складності для даного району (див. табл.З).

8.8.Маршрут, який проходить в районі, не включеному до табл.З, оцінюється повноважною МКК як першопроходження з висуненням до групи і керівнику відповідних вимог, а його категорія складності уточнюється після подання звіту.

Приклад. Оцінити, чи відповідає заявлений маршрут по Полярному Уралу V к.с. Характеристики маршруту: П = 324 км, перепад висот В = 9 км, t = 16 днів, кількість КП - 6 (1А-3; 1Б-2; 2А-1), ТС>0.

1.Відповідність мінімальній протяжності: П = 324 км > Пmin=240 км.

2.Відповідність мінімальній кількості КП: КП = 6 = КПmin.

З.Зроблена робота: Р=1*3+2*2+3*1=10 балів.

4.Відповідність мінімальній технічній сумі; ТС = (В + Р) = 9 + 10 = 19>ТСmin= 15.

5.Еквівалентна протяжність маршруту: ЕП = П + 5 * ТС = 324 + 5 * (9 +10) = 419 км>ЕП= 375км.

Висновок: маршрут за значенням параметру ЕП перевущує V к.с., але кількість КП відповідає маршруту V к.с. Таким чином, відповідно до п.8.3. цієї методики заявлений маршрут потрібно класифікувати як маршрут V к.с. з елементами VI к.с.


Таблиця 1.

Зведена таблиця параметрів маршруту

Параметр маршруту

Категорія складності маршруту

І

II

IIІ

IV

V

1.Мінімальна тривалість – t (дні), з одним днюванням

6

8

10

13

16

2.Мінімальна нормативна протяжність - П (км)

130

160

200

250

300

3.Залікова кількість КП (min – mах)

0

0-2

3-5

4-8

6-12

4. Залікова кількість найскладніших перешкод П (яка допускається)

0

2-1А

1-1Б

1-2А

2-2Б

5.Мінімальна технічна сума (бали)

0

2

4

8

15

6.Мінімальна еквівалентна протяжність ЕПmin

130

170

220

290

375


Таблиця 2.

Оцінка категорованої перешкоди (бали)

Категорована перешкода (П)

Категорії трудності

1 .Перевали

1

2

3

4

2.Вершини за діючою класифікації

1

2

3

4

3.Траверси

1

2

3

4

4. Траверси за відсутності технічної роботи - крім тундрових районів (не більше одного кожної категорії трудності);

а) 0,5 - 1 день

1

-

-

-

б) 2-3 дні - більше 1 ночівлі поза лісом

-

2

-

-

5. Льодопади (не більше одного кожної к.т.):

а) крутизна до 40°; перепад висот >5 м

1

-

-

-

б) крутизна > 60°; перепад висот >10 м

-

2

-

-


Максимальні категорії складності лижних маршрутів

Райони

Максимальні к.с.

1.Південна рівнинна частина європейської території Росії

І

2.Середня рівнинна частина європейської території Росії; Крим (експерементальні маршрути)

II

З.Карелія, Ленінградська та Волгоградська області, Карпати, Південний та Середній Урал

IIІ

4.Архангельська обл.. Республіка Комі, Західний Кавказ, Східний Кавказ, Північний Урал, Західний Сибір; Карпати (експерементальні маршрути)

IV

5.Кольський п-в, Центр.Кавказ, Закавказзя, Джунгарія, Кузьне-цький Алатау, З.Саян, Центральна та Пд.Тува, Красноярський край (інші р-ни). Хабаровський край, Приморський край

V

б.Полярний та Приполярний Урал, Паміро-Алай, Памір, Тянь-Шань, Алтай, Західна Тува, Східний Саян, Прибайкалля, Забайкалля, Кодар, Таймир, плато Путорана, Якутія, Магаданська область, Чукотка, Камчатка.

VI



3. Методика визначення категорій складності маршрутів гірських походів


Категорія складності маршруту гірського походу визначається набором перевалів і вершин певних категорій трудності. Під поняттям "перевал" в гірському туризмі розуміють місце перетину хребта або його відрогу при переході з однієї долини в іншу. Перевальна точка може не співпадати з найнижчою точкою вододілу- В спортивному туризмі прийнято 6 напівкатегорій трудності перевалів - від 1А до ЗБ. Перевали, простіші за 1А категорії трудності, називаються некатегорійними (н/к). Класифікація перевалів наведена в "Переліку класифікованих перевалів високогірних районів" і в додатках до нього.

Категорія трудності (к.т.) перевалів в залежності від умов (пори року, снігової і льодової обстановки...-) може змінюватись на напівкатегорію. При заліку походу перевали повинні бути класифіковані однозначно (наприклад, 2А або 2Б, але не 2А*). Знак * у перевалі ЗБ означає, що для його подолання учасники групи (її керівник) повинні мати досвід проходження (керівництва) перевалів ЗБ.

Послідовність проходження двох і більше перевалів, якщо значна за протяжністю частина спуску в долину з одного і підйому з долини на наступний перевал випадає, розглядається як перевальна зв'язка і зараховується як один перевал.

Кількість і категорія трудності перевалів повинна відповідати додатку 3.3. Правил проведення змагань туристських спортивних походів (далі — Правил).

У гірські походи можуть включатися сходження на вершини і траверси хребтів, які повинні логічно вписуватися в нитку маршруту. Категорія трудності сходження або траверса, які не є елементами проходження перевалу, повинна оцінюватися МКК на підставі переліку класифікованих вершин. Категорія трудності сходження або траверса не повинна перебільшувати трудність перевала, який визначає категорію складності походу.

При визначенні категорії трудності вперше пройдених перевалів рекомендується користуватися "Таблицею трудності перевалів". При цьому слід враховувати таке:

1.Наведені у графах 2, 3 і 4 таблиці трудності перевалів характеристики технічної складності ділянок і способів їх подолання характерні тільки для даної категорії трудності перевалів і не зустрічаються при подоланні перевалів попередніх категорій. Допускається наявність ділянок будь-якої протяжності зі складністю, характерною для перевалів попередніх категорій.

2. Під точками страховки розуміються місця (позиції) закріплення і протравлювання вірьовки за допомогою льодоруба, гаків з карабінами, скельних виступів, льодових стовпчиків, через плече, поперек і т.п., необхідні для навішування перил і для страховки того учасника, який йде першим на підйомі і останнім під час спуску.

3.Наявність потенційно небезпечних ділянок (каменепади, лавини, льодові обвали) не впливає на категорію трудності перевалу і повинна враховуватись у тактиці проходження і в підборі спорядження.

4. Для проходження перевалів будь-якої категорії трудності в зимових умовах або при глибокому сніговому покриві на схилах додатково необхідно мати: лавинні шнури (20 м) на кожного учасника і лавинні лопати по одній на кожних 2-3 учасників.


Таблиця трудності перевалів


Кате- горія труд- ності пере- валів

Характер найскладніших ділянок шляху

Техніка і умови пересування

Загальний час (t) подолання перевалу. Кількість точок страховки (n). Довжина визначальної ділянки (L)

Необхідне спеціальне спорядження

Прості, осипні, снігові і скельні схили крутизною до 30°; пологі (до 15°) льодовики без тріщин; круті трав'янисті схили, на яких можливі ділянки скель, наявність стежок на підходах

Найпростіша індивідуальна техніка пересування; самостраховка альпенштоком або льодорубом. При переправах через ріки на підходах можливе застосування страховки за допомогою вірьовки. Ночівлі, як правило, в лісовій або луговій зоні.

Декілька годин.

n=1, L=0

Взуття на неслизькій підошві, альпенштоки, страховочні пояси (грудні обв'язки) і карабіни на кожного учасника. 1-2 основні вірьовки на групу.

Нескладні скелі, снігові і обсипні схили середньої крутизни (від 20 до 45°), а інколи і ділянки льоду на схилах, як правило, покритих снігом; закриті льодовики з ділянками схованих тріщин

Найпростіша колективна техніка; одночасний рух в зв'язках схилами і закритими льодовиками. Навішуання перил на схилах і при переправах. Можливі ночівлі на межі льодовикової зони.

Не більше одного дня. n=до 5;L= до 40-50 м.

Черевики на рифленій підошві, альпенштоки або льодоруби (1-2 льодоруби на групу обов'язкові), страховочні системи і карабіни на кожного учасника. По одній основній вірьовці на кожних 3-4 чоловіки. Гаки скельні і льодові (3-4 на групу), скельний і льодовий молотки.

Скельні, снігові, льодові схили середньої крутизни (від 20 до 45°); закриті льодовики і нескладні льодопади

Складніша індивідуальна і колективна техніка, поперемінна або групова (перильна) страховка, застосування "кошок" або прорубування сходин; може знадобитись гакова страховка. Можливі ночівлі в льодовиковій зоні.

Не більше доби n=5-10; L=до 80-100м (2-3 вірьовки підряд)

Крім перерахованого для перевалів 1Б к.т. льодоруби і "кошки" на кожного учасника, гаки у необхідній кількості та в асортименті. По одній основній вірьовці на кожних 2-3 чоловіки.

Круті (більше 45°) снігові, льодові і скельні схили середньої складності, можливі короткі (до 10-15м) стінні ділянки; льодопади середньої складності.

Застосування всього найрозповсюд-женішого арсеналу технічних прийомів; перильна або поперемінна страховка, застосування гаків, рух першого на підйом' і останнього при спуску без рюкзака, відокремлений підйом і спуск рюкзаків; спуск по вірьовці ("дюльфер"). Як правило, неминучі ночівлі в льодовиковій зоні.

Не менше доби. n=5-20; L=до 200м (3-5 вірьовок підряд)

Крім перерахованого для перевалів 2А к.т. - гальмівні прилади для спуску по вірьовці і (бажано) затиски для підйому. Допоміжна вірьовка, петлі, витратні кінці вірьовок і гаки для спуску.

Круті (від 45 до 65 °) снігові, льодові і скельні схили значної протяжності; стінні ділянки до 1-2 вірьовок підряд; складні льодопади.

Застосування різноманітних прийомів пересування і страховки на протяжних ділянках, включаючи застосування штучних опор, драбинок, якорів і т.п. Як правило, необхідна попередня розвідка і обробка маршруте, Тактика набирає переважного значення. Неминучі неодноразові ночівлі в льодовиковій зоні. Організація бівака може вимагати великих витрат часу і сил.

До двох діб. n= 10-40. L=від 200 до 500м (до 10 вірьовок підряд)

Крім перерахованого вище спорядження, затиски для підйому по вірьовці; можливе застосування основних і допоміжних вірьовок збільшеної довжини; можливе застосування драбинок, закладок і гаків, які витягуються при спуску.

Те ж, що і для ЗА, але при більшій протяжності складних ділянок, різноманітному їх характері і максимальній складності, включаючи стіни крутизною 60° і більше.

Необхідність практично безперервної взаємної і групової страховки протягом кількох годин і навіть діб; спеціальної, розрахованої на подолання даного перевалу, підготовки; відміного володіння технікою всіма учасниками; бездоганної тактики. Можлива відсутність місць для ночівель, що потребує організації "сидячих" або "висячих" біваків.

Не менше двох діб n=більше 30; L=500 м і більше (більше 10 вірьовок підряд)

Те ж, що і для ЗА. Може знадобитись спорядження, спеціально підготовлене для подолання конкретного перевалу.



4.Методика визначення категорій складності маршрутів походів з водного туризму


При оцінці категорій складності маршрутів, які не увійшли до "Переліку класифікованих туристських спортивних маршрутів України", рекомендується користуватися даними, наведеними в таблиці 1. Водні перешкоди, в залежності від рівня води, можуть мати різну категорію трудності.

Таблиця 1

Категорія складності водного походу

Мінімальна кількість локальних перешкод за категоріями складності

1

2

3

4

5

6

І

2

-

-

-

-

-

II

1

2

-

-

-

-

III

 

1

2

-

-

-

IV

 

1

1

2

-

-

V

   

1

1

2

-

VI

     

1

2

1

Категорія складності походів з одночасним використанням декількох класів суден зараховується: для учасників - за тим класом судна, на якому вони здійснюють даний похід; для керівника - за найвищою категорією складності для суден, що беруть участь у поході, якщо мінімальна кількість цих суден і мінімальне кількість членів їх екіпажів буде: для походів 1- IV к.с. - 1 судно і більше та не менше 4 учасників; для походів V - VI к.с. - не менше 2 суден та 6 учасників.

При визначенні категорії трудності окремих перешкод (ділянок) слід користуватися їх класифікацією, наведеною у таблиці № 2 "Оцінка трудності водних перешкод".



Таблиця 2

Оцінка трудності водних перешкод


Категорія трудності

Характеристика перешкоди

1(Л)

"Легка" перешкода. Доступна для проходження туристів, які не мають туристського досвіду. Перекат, бистрина, невисокі вали, не потрібний вибір лінії руху і розвідки. Характерні для маршрутів І к.с.

2(П)

"Проста" перешкода. Вали, нескладна шивера, поріг, притиск, швидкість води і ухил невеликі. Лінію руху видно з води. Визначальна перешкода маршрутів II к.с.

3(СР)

Перешкода "середньої" складності. Локальний поріг з спокійною ділянкою на виході, шивера, окремі камені в руслі, завали. Лінію руху видно з води. Визначальна перешкода маршрутів III к.с.

4(С)

"Складна" перешкода. Протяжна шивера або поріг з великою кількістю каміння і зливами. У кінці перешкоди є досить протяжні відносно спокійні ділянки річки. Бажана розвідка, елементи страховки, лінію руху з води не видно або вона неявне виражена. Визначальна перешкода маршрутів IV к.с.

5(Т)

"Важка" перешкода. Технічно важкий протяжний поріг або шивера на ділянках з великом ухилом і витратою води, великі "бочки" і вали, складна лінія руху. Перешкоди слідують одна за одною. В кінці перешкоди коротка ділянка бистротоку, де можливе швартування. Каньйон з перешкодами IV к.с. Сильний притиск. Обов'язкова розвідка і страховка, можлива аварійна ситуація. Визначальна перешкода маршрутів IV к.с.

6(ТТ)

"Дуже важка", небезпечна перешкода. Небезпечний складний каскад перешкод або каньйон з набором найнебезпечніших перешкод. Окремі перешкоди переходять з однієї в іншу, швартування і страховка ускладнені або неможливі. Небезпечна локальна перешкода на ділянках з високим похилом і витратою води. Проходиться після ретельної розвідки і з страховкою, Долається на межі можливості суден. Визначальна перешкода маршрутів VI к.с.

6(ТТТ)

"Надважка" перешкода. Важкопрохідна для будь-якого класу суден. Раніше не пройдена або поодинокі випадки проходження, вкрай небезпечна для життя членів екіпажів (завали, водоспади, водоскиди, ущелини). Характерна для маршрутів-першопроходжень VI к.с.



5.Методика визначення категорій складності велосипедних маршрутів


Оцінка категорій складності велосипедних маршрутів здійснюється шляхом порівння їх з маршрутами Переліку класифікованих туристських спортивних маршрутів України та інших переліків маршрутів, що визнані Федерацією спортивного туризму України та з урахуванням вимог Порядку класифікації маршрутів туристських спортивних походів.

Методика визначення категорій складності туристських спортивних маршрутів з велотуризму знаходиться у стадії розробки.



6. Спелеологічний туризм (спелеотуризм)


При визначенні категорій складності спелеопоходів враховуються категорії трудності спелеомаршрутів та їх кількість, що проходяться під час слелеопоходу. Вимоги до походів кожної категорії складності наведені в Додатку № 3.4. Правил. Категорії трудності спелеомаршрутів залежать від встановленої категорії трудності печер.

При визначенні категорій трудності нових спелеологічних маршрутів рекомендується користуватися характеристикою категорій трудності печер. При цьому слід враховувати, що спелеологічні туристські маршрути, для проходження яких потрібні спеціальні технічні засоби (окрім касок та джерела світла), поділяються на 9 категорій трудності: 1, 2А, 2Б, ЗА, ЗБ, 4А, 4Б, 5А, 5Б. Основними критеріями такого поділу є тривалість маршруту, кількість перешкод на маршруті та їх складність. За прийнятою методикою поділу печери, категорії трудності яких позначені однією цифрою, відрізняються одна від одної, головним чином, кількісними характеристиками. Якісні зміни відбуваються при переході на категорію, що позначена наступною цифрою: від 1 к.тр - до 2А к.тр., від 2Б к.тр. - 3А к.тр і т.д.

Перешкодами в спелеомаршрутах вважаються вертикальні та крутопохилі ділянки (колодязі), прямовисні схили, звуження, сніжно-льодові та водні першкоди, у тому числі сифони. Печери, для проходження яких практично не потрібно застосування спеціальних засобів для подолання прямовисних схилів, називаються горизонтальними. Печери, у яких основними перешкодами є вертикальні та крутопохилі ходи, називаються вертикальними. Печери, у яких зустрічаються перешкоди різного типу, називаються комбінованими.

Нижче наводяться стислі характеристики печер різної категорії трудності, покладені в основу класифікування печер. Час проходження печер розраховано для груп з 4-6 осіб середнього рівня підготовки для даної категорії трудності печери. Межа глибин дається для вертикальних печер. Комбіновані печери при категоруванні потребують індівідуального підходу і для них межа глибин може бути зменшена за рішенням Центральної маршрутно-кваліфікаційної комісії Федерації спортивного туризму України.

Характеристика категорій трудності печер (к.тр.)

• 1 к.тр. - печери, для проходження яких потрібна мінімальна кількість допоміжних засобів. Глибина колодязів не більше 40 м. Колодязі, як правило, сухі і прості для проходження. У горизонтальних печерах повинні бути перешкоди: звуження, ділянки нескладного скелелазання або обводнені ділянки. Час проходження 2-8 годин. Загальна глибина 20-100 м.;

• 2А к.тр. - колодязі можуть бути обводнені, але без сильних потоків. Горизонтальні печери можуть мати відкриті сифони. Час проходження 3-8 годин. Загальна глибина 40-180 м.;

2Б к.тр. - теж саме, шо й 2А, але кількість перешкод більша. Час проходження 6-16 годин. Загальна глибина 150-300 м.;

• ЗА к.тр.- колодязі можуть бути сильно обводнені. У горизонтальних печерах можуть бути невеликі сифони, проходження яких потребує використання апаратів автономного дихання. Час проходження 12 - 48 годин. Загальна глибина 180-360 м.;

• ЗБ к.тр. - теж саме, що й ЗА, але кількість перешкод більша. Необхідно встановлення декількох підземних таборів. Час проходження більше 18 днів. Загальна глибина більше 1100 м.ення 2-5 днів. Загальна глибина 320-550 м.;

• 4А к.тр. - печери вертикальні і комбіновані, для проходження яких потребується встановлення проміжного пункту харчування та відпочинку на маршруті, або підземного табору. Можуть бути ділянки складного лазання, у тому числі з використанням штурмових драбин, шестів тощо. Час проходження 4-8 днів. Загальна глибина 420-550 м.;

• 4Б к.тр. - теж саме, що й 4А, але кількість перешкод більша. Час проходження 7-14 днів;

5А к.тр. - велика кількість різноманітних перешкод. Для проходження необхідне встановлення проміжних таборів. Час проходження 12-18 днів. Загальна глибина 800-1200 м.;

• 5Б к.тр. - необхідно встановлення декількох підземних таборів. Час проходження більше 18 днів. Загальна глибина більше 1100 м.



7.Автомобільний та мотоциклетний туризм (автомототуризм).


Для визначення категорій складності маршрутів з автомототуризму слід користуватися переліками класифікованих туристських спортивних маршрутів та Порядком класифікації маршрутів туристських спортивних походів.

Методика визначення категорій складності туристських спортивних маршрутів з автомототуризму знаходиться у стадії розробки.



8 Вітрильний туризм.


8.1.У вітрильному спортивному туризмі класифікуються маршрути, які проходяться на розбірних парусних суднах по водосховищах, озерах, великих річках, у прибережній зоні морів і океанів.

8.2.При визначення категорій складності маршрутів для вітрильних суден окрім іншого слід застосовувати орієнтовні показники складності маршрутів (табл.1).

Таблиця 1

№ з/п

Показники

Категорія складності походів

І

П

III

IV

V*

1.

Протяжність, км

150

200

300

400

500

2.

Характерна ширина водоймища, км

до 5

до 40

до 200

необмежена

Необмежена

3.

Найбільше віддалення від берега при перетинанні відкритих просторів, км

0,5

3

8

15

20

4.

Максимально дозволена для плавання швидкість, вітру (м/с): (сила вітру, бали)

5-6 (3.5)

6-7 (4)

7-8 (4,5)

8-9 (5)

12-13 (6)

(*)Показники, що характеризують у цій таблиці походи V категорії складності, слід розглядати як експерементальні, а їх введення у таблицю - як стимулювання вивчення можливостей включення таких походів до Правил.

8.3. Протяжність походу повинна відповідати зазначеній в таблиці 1. Під час руху по річках протяжність коригується у відповідності з швидкістю річки (при швидкості більше 3 км/год протяжність коригується на 20%).

8.4. 3 урахуванням крейсерської швидкості вітрильних туристських суден протяжність походу коригується коефіцієнтом енергоозброєності, що змінюється залежно від площі основної вітрильності і кількості членів екіпажу у відповідності з таблицею 2.

Таблиця 2*

Кількість членів екіпажу (чол.)

Вітрильність, кв. м

5

6,47

8,5

10

13

Більше 13(17)

1

1

-

-

-

-

-

2

0,9

1

1,05

1,1

1,15

1,25

3

-

0,95

1

1,05

1,1

1,2

4

-

-

0,95

1

1

1,15

5

-

-

-

0,95

1

1,1

(*)Примітка до таблиці 2:

Для надувних суден коефіцієнти зменшуються на 0,1, а для суден з жорстким корпусом збільшуються на 0,05.


© т/к Крокус 2002
Последнее обновление 09.12.2002